10. Нова ідеологія?
Україна майже триста років пробула колонією Росії, відлученою від європейської і світової культури, а то — величезний час. Порівняємо. Відкриття двох Америк завершилося на 1500 рік, розпочалася їх колонізація, з’явилися перші європейські поселення на нових континентах. Здавалося би — той же час, але ж — ні! Бо Україна 1709 була захоплена як стара європейська країна, цивілізована та розвинена. Отже, нема тут чим пишатися, але ж — старіша колонія на Землі (по Ірландії).
Тепер ми наче незалежні, але — що ж буде далі? — та, з ким ми тепер маємо справу? — з нашою — в їх очах — «ігрой в самостійность»? Чого нам тепер для себе очікувати? — що нічого доброго — то є очевидне, але — чого ж саме, хоч приблизно?
Аґресія проти Молдови йшла свого часу під прапором «защіти русскоязичного насєлєнія», але подальшого розвитку не отримала, обмежившись створенням маріонеткової «Пріднєстровской рєспублікі«. А спритні казахи тим часом зуміли невимушено схилити у себе від’ємний етнічний баланс на свою користь, навіть не створюючи якісь там тертя з Москвою. Але, чи є гарантії, що цей краплений король ніде більше не вирине?
Останню чеченську війну, найбільш ґеноцидну з усіх, вони опорядили як боротьбу з «мєждународним тєррорізмом» та на Заході проковтнули й це. Але, подумаємо за тих, хто не думає навіть і на крок уперед, а — що ж далі? Чи спрацює таке щось, коли центром «мєждународного террорізма» прийдеться об’явити НАТО? — а потім — і США? — навряд, навряд: ніколи не спрацює.
Та — більше від того. Бо хтось тоді може й пригадати, що батьківщиною політичного тероризму в світі — була саме Росія ХХ ст. Та можуть і пригадати убивства С. Петлюри, Є. Коновальця, Л. Троцкого, Л. Ребета, С. Бандери, — чи ж це не міжнародний тероризм у його чистому вигляді? А до того — пригадати й те, що тероризм «червоних бригад», палестинських терористів та всіх інших — був цілком вихований в СССР у другій половині ХХ ст.
Отже, навіть на порядок збільшена аґресивність імперії — не вичерпує її єство; до імперіалізму має бути добре пропагандове прикриття — маска імперії. А тому й усе попереднє могло бути рисами нової маски, але не її стрижнем: слабувате та ненадійне. Потрібно чогось більшого, загального. В минулому зіткненні колишніх союзників — німецького і російського імперіалізмів у Другій світовій, — перевага була на боці російського. Не виключено, що й з отієї простої причини, що ідея з‘єднання пролетарів усіх країн є привабливішою, ніж ідея універсального панування нордичної раси. Та й пролетарем може стати кожний, на відміну від нордичного арійця. Мати маску бодай у чомусь привабливу (або ж принаймні не відштовхуючу) - значно, істотно вигідніше ніж страхаючу.
Попередимо заздалегідь, що такої маски Четверта Імперія поки не має, вона тільки формується через нові гарячкові пошуки на смітнику історії, але те, що є поки — великих надій не полишає. Можна думати, що з тих, які були досі — найоптимальнішою маскою була маска покійного СССР. З нею, принаймні, вдалося вчинити максимальну кількість дотихчасових імперських політичних афер.
Але, зробимо короткий огляд духовного життя імперії.