home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add

реклама - advertisement



XXX. ПРИСІДАННЯ

У шлунку надвечір бридку відчувши хить,

Брат ченчик Мілотюс сідає під віконце,

Звідкіль йому мігрень, затьмарюючи світ,

Приносить сяюче, мов чан блискучий, сонце.

Він серед простирадл волочить свій живіт,

 

Під сірим ліжником здійнявши шарпанину,

І злазить, коліньми підперши тельбушок,

Наляканий, немов наївся нікотину:

Бо мусить ще, щосил вчепившись за горщок,

Рукою вільною задерти сорочину.

 

Мерзлякуватий, він хапає дрижаки,

Зібгавши пальці ніг на сонці, що зі смаком

Наліплює на скло кондитерські жовтки;

І ніс добродія, відсвічуючи лаком,

Дрижить у променях, немов поліп слизький.

 

При вогнищі йому скуцьорбилась правиця,

Губа відвисла, жар пашить у стегна й пах.

Погасла люлька, вже парує ногавиця.

Поволі щось таке ворушиться в кишках,

Неначе в тельбухах тріпоче й б'ється птиця.

 

І купа мотлоху навколо нього спить

На череві бруднім, в засаленому шматті.

Мов жаба, в темному кутку ослін стоїть.

Розняли мисники пащеки хрипкуваті.

їх навіть уві сні тривожить апетит.

 

У нього в голові набито мішковини.

У передпокої тісному духота.

Він чує, як ростуть на шкірі волосини.

І часом Мілотюс ослін переверта,

Як тільки гикавки надходять із груднини.

 

А місяць молодий, підбившись угорі,

Габою світлою обводить контур заду.

І фантастична тінь сідає в чагарі

На сніг рожевий, що неначе мальви саду.

І ніс не зводиться з вечірньої зорі.

 

 


XXIX. МОЇ ЛЮБІ КРИХІТКИ | Вірші | XXXI. СЕМИЛІТНІ ПОЕТИ