II. АРОМАТ
Читачу мій, чи довелося вам
Захмелюватись, наче від кохання,
Від мускусу пахкого й колихання
Курінь, що ними виповнений храм?
Глибокі чари — завжди повертання
В минувшину п'янку, мов фіміам;
Цілунками коханці до нестям
Збирають з тіла квіти спогадання.
Здіймався дикий, хижий аромат
З її волосся, начебто з кадила,
Що в нім ятряться молодощі й сила;
І плаття чи муслін, а чи блават,
І її плоть благословенна й чиста —
Все пахло, наче шкіра хутряниста.