Катерина ІІ встановлює кріпосне право на Подніпров’ї та прилучає до імперії Волинь і Поділля

На лихо, ця Гетьманщина і Запорожжя мали більш воєнну, ніж гражданську конституцію, котра хоть мала у собі зерна добрі, але у цілому не могла годитись для життя у XVIII в., у которому удобавок козаччина стала так явно вироджатись у панщину, що Катерині ІІ зосталось тільки (як то видно з дуже цінної книжки Ал. Лазаревського о малорос[ійських] крестьянах у XVII – XVIII в.) приложити послідню печать, щоб ствердити потроху складавшуся кріпаччину. Коли Катерина ІІ знищила Гетьманщину, народові, котрий отрікся од Гетьманщини ще за Мазепи, нічого було за нею плакати, а старшина була задоволена правами великоруських дворян. Про Січ Запорозьку теж мало хто думав, та, прочитавши безсторонньо народні пісні про руйнування Січі, побачимо, що у самих запорожців не тільки руки, а й язик не піднімавсь так енергічно против «москаля» і особливо проти «цариці-матері», як колись проти «ляшківпанків». А народ так і досі співа, що самі «запорожці край веселий, степ широкий занапастили»! І за тієї самої Катерини, котра знищила останки автономії Малоросії, досягнута давня ціль руського люду ще од часів Владимирових, – себто степи Новоросії до Чорного моря одкрились для руської колонізації. Натурально, малоруський народ посунувсь туди, але вже зовсім на другім праві, ніж у колишній Гетьманщині, та ще і перемішавшись з другими племенами од великоросів до греків і німців. За тієї ж Катерини і оп’ять на особім праві, особенними обставинами соціально-культурними, прилучилась до братів і правобічна Україна з Подоллю і Волинню. Далі уже за Александра І укупі з Варшавою прилучилась до Росії Холмщина з Підляссям. Так після віків розділу, по шматках зобравсь докупи майже увесь малоруський народ, але без права власного, навіть без одного общого імені (дивись «Записки о Южной Руси», І т.), без ясного почуття своєї національної самостійності, хоть і з немалою долею славних діл у минувшину, з немалим числом індивідуальних одмін, з явно доказаними примірами потреби волі і самоуправу.

Удобавок зійшовсь докупи малоруський народ під державою, зложеною племенем, братнім по мові, по вірі, племенем енергічним і колонізаторським, – і має общність і взаємини сучасно тільки на основі того права, того строю, котрий общий усій Російській імперії.