home | login | register | DMCA | contacts | help |      
mobile | donate | ВЕСЕЛКА

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add
fantasy
space fantasy
fantasy is horrors
heroic
prose
  military
  child
  russian
detective
  action
  child
  ironical
  historical
  political
western
adventure
adventure (child)
child's stories
love
religion
antique
Scientific literature
biography
business
home pets
animals
art
history
computers
linguistics
mathematics
religion
home_garden
sport
technique
publicism
philosophy
chemistry
close

Loading...


Сьогодні Патна славиться своїм запашним рисом, але у IV ст. до н. е. вона була відома як Паталіпутра, величне місто, де зосереджувалася влада над більшою частиною Індії. Правителі Паталіпутри прагнули й робили усе, щоб їхні піддані були щасливими.

На південному березі величної ріки Ганг, поблизу місця, де у неї впадає ріка Гандак, розташоване місто Патна. Це найдревніше постійно заселене місто Індії, столиця штату Біхар. Захоплююча історія Патни губиться у звичному галасі та транс­портному хаосі великого індійського міста. Від колишньої слави залишилося небагато.

Якщо пройти п’ять кілометрів од залізничного вокзалу Патни на схід, потрапляєш у Камхрар. Там височіє поодинока колона, яка свого часу була однією з вісімдесяти колон древнього храму. Поблизу — руїни фундаменту буддійського монастиря, що не викликають жодного захоплення. Утім, назва вулиці Ашок Раджпатх, що тягнеться паралельно Гангу, нагадує нам, що саме тут 2300 років тому мешкав видатний правитель Паталіпутри. Завдяки йому центр прапора Індії прикрашає «Колесо закону», дхарма чакра. Про дідуся та радника правителя індійське телебачення зробило багато серіалів, один з яких мав понад сто серій.

Сучасна Патна приховує під собою древнє місто, що мало прямокутні обриси, два кілометри завширшки та п’ятнадцять завдовжки. У його мурах було шістдесят чотири брами, що охоронялися вояками з білими пов’язками на чолах. За мурами простягалися великі стайні, де охолоджувалися страшезні бойові слони, саме через них Александр Великий відмовився від завойовницького походу на схід від ріки Інд. За півкілометра від стайні зі слонами розташовувався центр міста. Там знаходився царський палац, оточений парком із декоративними деревами та ставками. Алеями парку походжали ручні павичі.

Писана історія Паталіпутри починається тоді, коли цар Аджаташатру у 490 р. до н. е. заснував фортецю уздовж річок Ганг та Гандак. Пізніше вона розрослася, утворивши Паталіпутру, столицю царства Магадха, що була геніальним чином розташована на місці перетину двох річок. Містом проходив північний торговий шлях Uttarapatha, що вів од гирла Гангу, Бенгальської затоки, до Пенджабу та Середньої Азії.

Крім торгівлі, у Паталіпутрі цінували знання. Дхана Нанда, останній правитель династії Нанда (345—321 до н. е), династії, що створила першу, хоча й недовговічну імперію в Індії, присвятив місто Сарасваті та Лакшмі, індуїстським богиням науки та знань. Він заснував школу Данасала, що виділяла кошти на дослідження та навчання. Керівником Данасали завжди обирали браміна, представника найвищої індуїстської касти.

Історія Паталіпутри зробила цікавий поворот, коли керівником Данасали обрали харизматичного вченого на ім’я Каутілья. Грубий, з фізичними вадами брамін не приховував своїх думок, натомість відразу почав конфліктувати з правителем. Буддійські та індуїстські письмові джерела по-різному трактують протистояння Каутільї та Дхани Нанди. В будь-якому разі напруга в навчальних залах розпалювалася донезмоги, і врешті-решт Дхана Нанда відлучив Каутілью від двору.

Може, у цьому разі не збіглася їхня вдача, може, з іншої причини, проте слід зазначити, що це був не перший випадок, коли правитель не міг стерпіти порад і суджень людини, більш освіченої від нього. Однак Каутілья не змирився зі своєю долею, а рішуче почав діяти. Він спробував знищити династію Нанда, принаймні так говориться у буддійському каноні. Навряд чи заколот був справою рук лише Каутільї, оскільки Дхана Нанда не користувався популярністю серед своїх підданих. Події розвивалися наче у пригодницьких фільмах категорії B[1]: Каутілья зустрівся з юнаком Чандрагуптою з впливового роду Маур’їв і почав навчати його як майбутнього правителя. Брамін відвіз Чандрагупту до Таксили, північного міста у провінції Пенджаб. Понад шість років тут, в оточенні гір, Каутілья передавав вихованцеві всю свою мудрість.

За грецькими джерелами, Каутілья та Чандрагупта навіть зустрічалися з Александром Великим і радилися щодо завоювання Паталіпутри. Коли Александр помер у 323 р. до н. е., політична ситуація змінилася і Чандрагупта скористався з цього. Він зібрав загони з півночі, підкорив Паталіпутру та повалив владу Дхани Нанди. Чандрагупті тоді виповнилося лише 25 років.

Чандрагупта Маур’я проявив себе як мудрий правитель, який не давав виходу своїй агресії й не встав на шлях помсти. Він відвоював долину Інда у війні проти Селевка І Нікатора, полководця Александра Великого. Утім, після битви Чандрагупта несподівано уклав мирну угоду, вельми конструктивну та взаємовигідну. Разом із полководцем Селевком він заснував союз держав.

Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю


Паталіпутра. Перше в світі суспільство добробуту | Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю | Чандрагупта Маур’я розважає наречену, яку, за грецькою легендою, він отримав од царя Селевка. Малюнок із книжки







Loading...